ЄС-11

Напрямок – це група каналів (або ліній), що обслуговують вихід на іншу станцію. Порядок опису каналів визначає їх групування в напрямки: в напрямок включаються всі канали описані між директивами початку та кінця напрямку. Умови виходу в напрямок описуються в директивах опису правил аналізу номерів - там допускається вихід в напрямок і з неповним номером. Порядок переліку каналів у напрямку вельми суттєвий - від нього залежить черговість зайняття каналів при виході в даний напрямок. При визначенні напрямку можна відразу вказати і резервний до нього; резервний напрямок задіюється при відсутності вільних каналів в основному напрямку. Крім того, група каналів під назвою “напрямок” буде відображатись в зовнішніх програмах технічного обслуговування.

Початок напрямку визначається директивою:

 DirectionStrt dnam, [cmde] ,[rnam]

• dnam - назва напрямку, як визначено в правилах аналізу номерів;
• cmde - спосіб пошуку лінії в цьому напрямку - послідовне (' ') або циклічне ('0') зайняття;
• rnam - назва резервного напрямку;

Приклади:

 DirectionStrt AMTSN, ,AMTSR	;;; послідовний з резервом

В рядку описано початок напрямку AMTSN, з послідовним зайняттям каналів; напрямок AMTSR - резервний до нього.

 DirectionStrt Radn, 0	        ;;; циклічний

Описано початок напрямку Radn з циклічним зайняттям каналів.

Закінчення напрямку визначається директивою:

 DirectionEnds dnam

• dnam - назва напрямку, який закінчується;

Кожній напрямок повинен відкриватися директивою DirectionStrt та закриватися директивою DirectionEnds.

Між початком та закінченням напрямку необхідно визначити всі вихідні або двонаправлені лінії, які працюють в даному напрямку. Допускаються пусті напрямки; можливе створення напрямків, на які нема вказівника з таблиці аналізу нумерації - такі напрямки будуть відображатись в зовнішніх програмах. В напрямках канали, як правило описуються транками.

Не допускається перетинання напрямків та входження каналів в декілька напрямків.

Сотня - це група каналів (або ліній), що обслуговують вихід безпосередньо (як правило) на абонентів. Умови виходу в сотню описуються в директивах опису правил аналізу номерів - спочатку проводиться аналіз номера з точністю до останніх двох цифр номера, а далі останні дві цифри номера порівнюються з тими, що записані безпосередньо в дескрипторі каналу. В сотню не можна включати транки - транк має тільки один номер на всі канали.

Початок сотні визначається директивою:

 HundredStart  lnum, hnam

• lnum - номер сотні;
• hnam - назва напрямку, як визначено в правилах аналізу номерів;

В параметрі lnum дозволяється вводити більшу кількість цифр для зручності подальшого аналізу конфігурації, фактично використовується лише остання цифра. Приклад:

 HundredStart  610, AbonE	;6100x

Кінець сотні визначається директивою без параметрів:

 HundredEnds

Сотня закривається і наступною директивою HundredStart - це унеможливлює входження одного каналу в декілька сотень, приклад:

 HundredStart  610, AbonE	;6100x
      ;;. . . . канали входять в сотню AbonE
 HundredEnds
      ;;. . . . канали НЕ входять в жодну з сотень !!! мають номер сотні = 0
 HundredStart  320, Ab320
      ;;. . . . канали входять в сотню Ab320
 HundredStart  321, Ab321
      ;;. . . . канали входять в сотню Ab321
 HundredStart  322, Ab322
      ;;. . . . канали входять в сотню Ab322
 HundredEnds

При описі абонентської ємності необхідно щоби кожен канал отримав унікальний номер в сотні та попав у відповідну сотню. Ця вимога виконується при явному вказуванні номера каналу або групи каналів:

  LineAloc  vZpr,ZZ1,aon3,"66666", 0, 1,A,Ic, 0,Any,66          

Подвійні лапки в описі номера каналу визначають що цей канал приймає участь в автоматичному розподілі номерів - отримає номер 66 в сотні Ab666. Можна описувати канал однієї сотні не підряд, всі вони будуть зібрані в відповідні сотні. Приклад:

  LineAloc  xAbn,G11,aon1,"52404",0,Ft,A,Ic,gAB,ALL,Abn6052
  LineAloc  xAbn,G1F,aon1,"52847",0,Ft,A,Ic,gAB,ALL,Abn6052
  LineAloc  xAbn,G1H,aon1,"52203",0,Ft,A,Ic,gAB,ALL,Abn6052
  LineAloc  xAbn,G1I,aon3,"53363",0,Ft,A,Ic,gAB,ALL,Abn6053
  LineAloc  xAbn,G1O,aon1,"52393",0,Ft,A,Ic,gAB,ALL,Abn6052
  LineAloc  xAbn,G1M,aon1,"52880",0,Ft,A,Ic,gAB,ALL,Abn6052
  LineAloc  xAbn,G1N,aon5,"53459",0,Ft,A,Ic,gAB,ALL,Abn6053
  LineAloc  xAbn,G1R,aon0,"53513",0,Ft,A,Ic,gAB,ALL,Abn6053
  LineAloc  xAbn,G1Q,aon0,"53443",0,Ft,A,Ic,gAB,ALL,Abn6053
  LineAloc  xAbn,G23,aon1,"52010",0,Ft,A,Ic,gAB,ALL,Abn6052
  LineAloc  xAbn,G25,aon1,"52971",0,Ft,A,Ic,gAB,ALL,Abn6052
  LineAloc  xAbn,G48,aon1,"52576",0,Ft,A,Ic,gAB,ALL,Abn6052

Будуть сформовані сотні з назвами Ab520, Ab522, Ab523, Ab524, Ab525, Ab528, Ab529, Ab533, Ab534, Ab535, - в них попадуть відповідні канали.

Приклад опису однією директивою декількох каналів з автоматичних розподілом по сотням:

  MultiLine aAsp,<C,D,E,F,G,H,I,J,K,L>,< >, aon3,"486650", <0, Ft, A,Ic,wRgt,Any,486>

Якщо враховувати, що кожна плата з десяти - абонентська спарена та несе на собі тридцять каналів - одна ця директива визначає одразу 300 каналів в сотнях Ab4866, Ab4867, Ab4868, Ab4869.

Ще один приклад масового опису каналів:

  LineAloc  aAbn,MA, aon3,"486275", <0, Ft, A,Ic,wRgt,Any,486> ;;!! ВИБИВАЄ канал MA з MultiLine
  MultiLine aAbn,<C,D,E,F,G,H,I,J,K,L,M,N,O,P,Q,R>,< >, aon3,"485240", <0, Ft, A,Ic,wRgt,Any,485>
  LineAloc  vAnw,ZZ1,aon3,"485399", 0, Ft, A,Ic,wRgt,Any,485       ; AutoAnswer 

Перша директива формує один канал MA з номером 75 в сотні Ab4862; оскільки канал MA вже визначений - друга директива визначає тільки 239 каналів в сотнях Ab4852, Ab4853 та Ab4854; номер 485399 який був зарезервований для каналу MA не буде сформований і його отримає канал ZZ1, визначений в останній директиві.

Для опису правил таблиці аналізу номерів використовується виключно директива:

 ForwardRule   Pnt,Pat,Acs,Mod,Drc_Hnd_Nxt,Dig,Skp

Її параметри, стисло:

• Pnt - точка аналізу номера; ця назва вказується в параметрах каналів;
• Pat - шаблон аналізу номера; шаблон слід брати в лапки;
• Acs - права дозволу виходу у виконавчу гілку;
• Mod - режим виходу у виконавчій гілці;
• Drc_Hnd_Nxt - напрямок, сотня, наступна гілка аналізу, чи метод заміни номера;
• Dig - кількість цифр номера;
• Skp - кількість цифр, які відсікаються на таблиці аналізу;

Приклади директиви:

 ForwardRule AT  , "00xxxxxxxx" , DrOverSeas, #,         AMTSN, -1, 0
 ForwardRule AT  ,!"0100999"    , DrTownOnly, #,      Internet, 10, 0 ;
 ForwardRule AT  , "010x"       , DrTownOnly, #,         AMTSN, 15, 0 ;
 ForwardRule AT  , "101"        ,           , #,          Bad1,  3, 0 ;101
 ForwardRule AT  , "2130"       , DrTownOnly, #,          Bad2,  5, 0 ;
 ForwardRule AT  , "39"         , DrTownOnly, #,           Mik,  5, 0 ;
 ForwardRule AT  , "41{KAT,43h}", DrTownOnly, #,           Vor,  5, 0 ;
 ForwardRule AT  , "61021"      , DrTownOnly, -,         PramB,  5, 0 ;;
 ForwardRule AT  , "61022"      , DrTownOnly, -,         PramA,  5, 0 ;;
 ForwardRule AT  , "66"         , DrTownOnly, #,      Intertel,  5, 0 ;
 ForwardRule AU  , "2[PDG,0]"   , DrTownOnly,  ,AT ;; Це тут !!!
 ForwardRule AU  , "3[PDG,0]"   , DrTownOnly,  ,AT ;; Це тут !!!
 ForwardRule AU  , "9"          , DrTownOnly, #,         AMTSN,  6, 0
 ForwardRule Find, "{KAT,4Ah}0" ,           , -,         Find0, -1, 0

Директиви ForwardRule можуть вказуватись в довільному порядку, та в довільному місці файлу опису. В таблиці аналізу номерів можна використовувати проміжні та локальні точки аналізу, не зазначені в директиві створення таблиці MakeForwardTables.

Детальний опис правил аналізу номерів приведено Т У Т; до цих правил додано:

• символ ' ' (пробіл) в правилі - ігнорується;
• символ '-' (мінус) в правилі - ігнорується, але тільки за межами діапазону;
• символ '*' (зірочка) в правилі - аналогічно символу “x” - означає будь-яку цифру номера;
• елемент {Par,Val} - перевірка параметра Par на значення Val; якщо Val відсутнє, то допускається будь-яке значення параметраж
• елемент [Par,Val] - встановлення параметра Par в значення Val;
• символи '(' та ')' - правило діапазону;
• символ '!' (знак оклику) перед правилом - це правило виключення;

Правило діапазону визначає початок та кінець (в круглих дужках) діапазону номерів і описується так:

  ForwardRule  A, "510( 0- 5)",    DrTownOnly, #,   BadA,  5,0
  ForwardRule  A, "51 (06-29)",    DrTownOnly, #,   Bad1,  5,0
  ForwardRule  A, "(51300-51534)", DrTownOnly, #,   Bad2,  5,0

Перший приклад: враховуючи довжину номера 5 цифр в напрямок BadA вийдуть номера в діапазоні 5100x-5105x. Другий приклад: в напрямок Bad1 вийдуть номера в діапазоні 5106x-5129x. Третій приклад: в напрямок Bad2 вийдуть номера в діапазоні 51300-51534.

Правило виключення (відмічено символом “!” перед подвійними лапками) визначає конкретний номер (або неявну групу номерів), який треба обробляти певним чином, приклад:

  ForwardRule  A, !"52404",      DrTownOnly, -,        Ab524,  5,0

Всупереч загальним правилам аналізу номера, конкретний номер 52404 буде направлено в сотню Ab524. Правила діапазону та виключення “добре грають в парі”, приклад:

 ForwardRule  A,  "010050",       DrOverTown, #,  AMTS, 10,0
 ForwardRule  A, !"010050-1111",  DrOverTown, #,  INTR, 10,0
 ForwardRule  A, !"010050-999",   DrOverTown, #,  INTR, 10,0

Всі номери в неявному діапазоні 0100500000-0100509999 попадуть в напрямок AMTS; з цих номерів буде виключено номери 0100501111 та 0100509990-0100509999 - вони попадуть в напрямок INTR.

Для опису глобальних точок аналізу номерів та створення самої таблиці аналізу номерів використовується директива:

 MakeForwardTables <PntList>

Параметр директиви один:

• PntList - cписок глобальних точок аналізу номера; не може бути пустим.

В цьому списку вказуються точки аналізу, які доступні в таблиці ліній та індекси яких повинні передаватися разом з номером по внутрішнім каналам між процесорами комутатора. В описі допускається тільки одна директива MakeForwardTable!

Приклад:

  MakeForwardTables  <AT,Find>

Список точок аналізу повинен бути однаковим для всіх процесорів комутатора - тільки це забезпечить правильну передачу індексів точок аналізу між процесорами.

Формат директиви:

 BackwardRule Pnt, Pat, k

параметри:

• Pnt - початкова точка аналізу зворотнього номера; ця назва вказується в параметрах каналів;
• Pat - шаблон перевірки АВН; шаблон слід брати в лапки;
• k - якщо вказано +, або пусто - успішне завершення аналізу номера;

Приклади використання директив:

 BackwardRule Any,     "x"
 BackwardRule PolyRul, "380-34-3437xxx", +
 BackwardRule PramAon, "380-3434-6102x", +  ;; АОН на десяток
 BackwardRule Vam2BWR, "380-3434-21(6-8)xx", + ;; АОН на три сотні

Для створення таблиці перевірки АВН використовується директива:

 MakeBackwardTables

Директива створює спільну таблицю правил перевірки АВН. В описі може бути тільки одна ця директива.

Параметри транків можна вказувати трійкою директив BegExtra/Reload/EndExtra - детальний опис приведено в "Налаштування транкгруп". Або параметри можна вказати однією директивою TrunkExtraPar, в якій вказується мінімум параметрів:

  TrunkExtraPar  nam, znn, [<geoPlace>]

• nam - назва блоку параметрів транку; ця назва вказується в параметрах каналів;
• znn - шаблон зонового номера; шаблон слід брати в лапки;
• geoPlace - необов'язковий параметр географічної прив'язки, повинен бути в кутових дужках.

В шаблоні зонового номера znn можна використовувати символи десяткових цифр та символ x, (який буде замінено на 0). Після виконання текстуальних замін шаблон номера перевіряється на символи -, по їх позиціям в шаблоні вираховуються довжини номера - інтернаціональна (INL), національна (NNL) та локальна (LNL); визначається також послідовність цифр для номера тисячі (TPf).

Приклад визначення параметрів транків з назвою Over:

 TrunkExtraPar  Over "380-3434xxxxx-"  , < 49.531197,23.978348 >

В цьому прикладі, послідовність “380-3434xxxxx-“ визначає, що INL=12, NNL=9 та LNL=5; (типове для міжміських каналів) та параметр TPf (номер тисячі) приймає значення '380343400'.

Приклад визначення параметрів транків з назвою 61:

 TrunkExtraPar  61, "380-3434-61xxx", <  >;; для прямих абонентів

визначається, що INL=12, NNL=9 та LNL=5 (типове для місцевих каналів) та параметр TPf приймає значення '380343461'.

В транку, який визначений директивою TrunkExtraPar деякі 'номерні' параметри приймають значення по замовчуванню, а саме: NPf='0', IPf='00', SPf='1'.

Параметр geoPlace може бути визначений як шести-байтна послідовність типу <046h,071h,0C2h,008h,086h,090h>, або як значення широта/довгота одним з трьох способів:

• - градуси з дробовою частиною, приклад - <49.833148,24.0098>;
• - градуси цілі, хвилини з дробовою частиною, приклад - <49`83.31',24`00.98'>;
• - градуси, хвилини та секунди, приклад - <49`83'12”,24`00'01”>;

Символ десяткової крапки (“.”) або градуса (“`”) визначає як саме представлений цей параметр.

Дескриптори та ключі для усього комутатора визначаються тими ж самими директивами, що і для окремої станції або секції. Налаштування, вказані в цих директивах, діють для всіх складових частин комутатора - секцій або БАД'ів; ці налаштування можуть бути змінені директивами для окремих секцій.

При наявності директиви DefineIPNet, комутатор дозволяє технологічний доступ по Ethernet. При відсутності директиви в описі станції робота по Ethernet заборонена. Формат директиви:

  DefineIPNet <mac>,<ipA>, udp

• mac - MAC адреса комутатора;
• ipA - IP адреса комутатора;
• udp - UDP порт комутатора, на якому приймаються технологічні команди;

Приклад використання:

  DefineIPNet	<000h,008h,002h,094h,02Bh,0CCh>,<192,168,000,003>,0e800h

Увага: надання всім компонентам комутатора однієї адреси в IP-мережі дозволяє легко “мігрувати” з точкою підключення, але унеможливлює одночасну роботу з декількома секціями.

При наявності директиви DefineParol в файлі опису комутатора, всі складові частини комутатора працюють в режимі віддаленого доступу по модему (по верхньому Com-порту). При відсутності цієї директиви - верхній Com-порт працює в режимі локальної роботи. Приклад:

  DefineModem    **Serg**

Визначається пароль доступу по модему - 8 символів.

Якщо комутатор не використовує доступ по модему, можна використовувати пароль встановлення напівпостійних з'єднань; приклад визначення:

  DefineParol    ********,1

Увага: надання всім компонентам комутатора одного паролю по модему або проключення знижує рівень захисту від небажаного впливу.

Текст опису таблиці ліній комутатора визначається директивою:

DefineStationLin    15,'Внутрішні канали тільки Ss7, зовнішні - будь-які '	;;

Текст опису таблиці нумерації комутатора визначається директивою:

DefineStationNmr    15,'ТЕСТ Генератора станцій; Повний аналіз номера '	;;

По замовчуванню, символи кирилиці не перекодуються та виводяться у DOS-кодуванні. У приведених вище прикладах код 15 вказує, що символи кирилиці у Windows-кодуванні та потребують перекодування. Тексти, що визначені цими директивами, використовуються деякими програмами технологічного супроводу.

Можливості віддаленої заміни конфігурації складових частин комутатора визначаються директивою TableCryptKey. При наявності цієї директиви в описі комутатор дозволяє перепрограмування таблиці конфігурації з використанням вказаного ключа. При відсутності цієї директиви в описі станції заміна конфігурації станції заборонена. В якості ключа використовується 128-бітне число, представлене 32ма шістнадцятковими цифрами/літерами (0-9,A-F). Ключ слід вводити в кутових дужках. Всі символи всередині ключа, які не є шістнадцятковими, ігноруються. Приклади використання:

  TableCryptKey <1AF78de876bcdd7d7f612456bc3d7d7f>
  TableCryptKey <1AF7-8de8-76bc-dd7d-7f61-2456-bc3d-7d7f>

В обох прикладах вказано той-самий ключ! При відсутності цієї директиви в описі комутатора заміна конфігурації його секцій заборонена. В такому випадку секції можуть працювати ЛИШЕ в режимі “базової таблиці”.

Увага: надання всім компонентам комутатора одного ключа віддаленої заміни конфігурації знижує рівень захисту від небажаного впливу.